В умовах поширення коронавірусної інфекції та впровадження карантинного режиму на території України все більше компаній переводять своїх працівників на дистанційну (надомну) роботу з метою зменшення ризику розповсюдження інфекції та збільшення рівня захворюваності.

На сьогодні вже прийнято ряд законодавчих змін, які регламентують порядок встановлення дистанційної (надомної) роботи як на загальних підставах, так і в період загрози епідемії. Однак, чинне законодавство не визначає вимог охорони праці до роботи вдома, а тому виникає питання, які існують ризики під час роботи працівників у дистанційному (надомному) режимі з точки зору охорони праці, що повинен врахувати роботодавець, встановлюючи працівникам такий режим роботи.

Кодексом законів про працю України визначено, що роботодавець зобов’язаний забезпечити працівникам безпечні та нешкідливі умови праці. Перебуваючи вдома, працівник все ще виконує свої функціональні обов’язки, а отже перебуває на роботі і має право на такі ж умови праці, як і працюючи в офісі. Яким же чином пересвідчитись, що умови праці відповідають вимогам законодавства та є безпечними для працівника?

Відповідно до діючих нормативно-правових актів з охорони праці роботодавець повинен проводити періодичну атестацію робочих місць за умовами праці для визначення шкідливих та небезпечних факторів, які можуть несприятливо впливати на здоров’я працівників, та на основі отриманих результатів вживати заходів для усунення шкідливого впливу цих факторів або його мінімізації.

Загалом атестація робочих місць у більшості компаній асоціюється з наявністю виробничих потужностей, де ймовірність впливу шкідливих та небезпечних факторів на працівників є більш високою. Однак, в умовах сьогодення, коли значна кількість працездатного населення задіяна в якості офісних працівників, проведення атестації робочих місць в офісних приміщеннях, обладнаних персональними комп’ютерами, є не менш важливим та включає аналіз дотримання ряду санітарно-гігієнічних вимог, а саме:

  • правильне планування робочого простору з урахуванням розташування вікон;
  • дотримання гігієнічних вимог при оздобленні приміщень та використанні полімерних матеріалів;
  • належні умови освітлення приміщення і робочого місця;
  • оптимальні параметри мікроклімату (температура, вологість повітря тощо);
  • належні ергономічні характеристики основних елементів робочого місця;
  • врахування наявності шуму, електромагнітного, ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, електростатичного поля між працівником та екраном комп’ютера, наявності пилу тощо.

Виникає питання, чи повинен роботодавець проводити атестацію робочого місця працівника за усіма вищеперерахованими вимогами у разі переведення його на дистанційну (надомну) роботу, особливо в умовах загрози епідемії та впровадження карантинного режиму, коли робота вдома здається безпечнішою, ніж перебування працівника в офісі, та як організувати атестацію, враховуючи обмеження на пересування, введені на період дії карантину.

У відповідності до Положення про умови праці надомників та Рекомендацій Міжнародної організації праці щодо надомної праці працівник може виконувати надомну роботу або за місцем проживання, або в іншому приміщенні за межами приміщень роботодавця.

Отже, першим кроком у проведенні атестації робочого місця працівника вдома є необхідність зафіксувати місцезнаходження робочого місця працівника. На практиці, це здійснюється через подачу працівником заяви на встановлення йому робочого місця вдома за відповідною адресою.

Наступним кроком є створення комісії, яка обстежуватиме робоче місце працівника вдома, аналізуватиме відповідність його вимогам охорони праці, а також наявність умов, необхідних для виконання функціональних обов’язків. Варто зазначити, що Положенням про умови праці надомників не визначається необхідність вимірювання параметрів мікроклімату (температури, вологості повітря тощо) або аналіз матеріалів, з яких виготовлене оздоблення приміщень, а акцентується увага на обстеженні житлово-побутових умов працівника. На практиці атестація робочого місця працівника вдома може включати перевірку наявності електрики, водопостачання, каналізації, опалювання, телефонного зв’язку та високошвидкісного Інтернету, відповідності робочого місця мінімальним вимогам з охорони праці та пожежної безпеки, санітарно-епідеміологічним нормам. Звичайно ж, у разі загрози епідемії або інших форс-мажорних обставин, що потребують швидкого реагування роботодавця та переведення працівників на дистанційну (надомну) роботу проведення вимірювань параметрів мікроклімату чи наявності випромінювання та електростатичного поля не завжди є можливим, але обстеження наявності житлово-побутових умов, мінімально необхідних для здійснення роботи та відсутності факторів, які підвищуватимуть ризик інфікування працівників під час епідемії, є обов’язковими.

Окрім вищезазначеного, одним з ключових моментів, який досить часто хвилює роботодавців, які планують встановлення дистанційної (надомної) роботи є власне організація процедури обстеження житлово-побутових умов працівників. За умов, коли робоче місце працівника розташоване у іншому місті, або коли пересування людей обмежене у зв’язку з поширенням епідемії (наприклад, запровадження карантину), повноцінне обстеження житлово-побутових умов працівника з фізичною присутністю роботодавця є малоймовірним. Враховуючи, що чинне законодавство не регламентує, яким саме чином роботодавець повинен обстежувати умови праці працівника вдома, одним з варіантів, який наразі активно застосовується на практиці, є обстеження в режимі відеоконференції.

За результатами обстеження умов праці на робочому місці працівника комісія складає акт, у якому фіксує наявність умов для переведення працівника на дистанційну (надомну) роботу, а також їх відповідність вимогам охорони праці, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним нормам. На підставі заяви від працівника та складеного акту обстеження житлово-побутових умов видається наказ про переведення працівника на дистанційну (надомну) роботу.

Які ж ризики існують для роботодавця, якщо не дотримуватись зазначеної вище процедури та не проводити обстеження житлово-побутових умов робочого місця працівника вдома на відповідність вимогам охорони праці, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним нормам? В першу чергу, варто зазначити, що у разі, якщо з працівником під час виконання роботи трапиться нещасний випадок і в результаті розслідування буде виявлено, що причиною нещасного випадку було порушення вимог охорони праці, пожежної безпеки або санітарно-гігієнічних норм на робочому місці працівника (у нашому випадку, вдома) та встановлено, що даний нещасний випадок спричинив суттєву шкоду здоров’ю працівника або став причиною його смерті, законодавством передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність, а саме:

– за порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці, зокрема вимоги щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці, – штраф від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

– за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці посадовою особою підприємства, якщо це порушення заподіяло шкоду здоров’ю потерпілого – штраф від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк;

– за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці посадовою особою підприємства, якщо це порушення спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки – виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на строк до семи років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Іншим ризиком, який час від часу ігнорується роботодавцем при переведенні працівника на дистанційну (надомну) роботу є те, що не визначається конкретна адреса робочого місця працівника для роботи у дистанційному режимі. У даному випадку працівник може на свій розсуд працювати в будь-якому місці (вдома, кафе, парку тощо). Проте варто враховувати, що у такому випадку роботодавець не може повною мірою гарантувати працівнику безпечні та нешкідливі умови праці, які він має забезпечити відповідно до законодавства. І у разі, якщо з працівником, який виконує робочі функції дистанційно, наприклад, перебуваючи у кафе, трапиться нещасний випадок у робочий час, такий випадок буде розглядатись як виробнича травма і за результатами розслідування роботодавцю загрожує адміністративна та кримінальна відповідальність, як вже зазначалось вище, у разі, якщо буде встановлено, що причиною нещасного випадку стало порушення вимог охорони праці та відсутність відповідних безпечних і нешкідливих умов для виконання роботи.

Для запобігання виникнення таких ситуацій при переведенні працівника на дистанційну (надомну) роботу необхідною умовою є конкретизація адреси робочого місця працівника у заяві або інших документах.

Дійсно, дистанційна (надомна) робота у період загрози епідемії дає змогу роботодавцю створити безпечніші умови для працівників з точки зору запобігання розповсюдженню інфекції, але з іншої сторони створює додаткові ризики для роботодавця з точки зору вимог охорони праці, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічних норм, а тому коректне документальне оформлення дистанційної (надомної) роботи з фіксацією результатів обстеження умов праці вдома є додатковим фактором, який дасть роботодавцю убезпечити себе від ризиків, пов’язаних з виникненням нещасних випадків під час виконання працівниками роботи вдома.